Пориньте у цікаву віртуальну подорож музеєм Козловського! Тут на вас чекають незабутні враження та відкриття. Натискайте кнопку старт і вирушайте в дорогу!
Вхід на територію музею-садиби
Квітуча стежка до музею
Стара криниця, подвір'я садиби
Вхід до музею, постамент Козловському
Музей
Хатинка
Садочок
Парк
Берег річки
Після смерті славетного тенора постало питання про створення музею у батьківській хаті співака. Тому історія музею бере свій початок від 11 березня 1994 р., коли з’явилася Постанова Кабінету Міністрів України за № 160 "Про увічнення пам'яті І. С. Козловського". Музей було розташовано у батьківській хаті, де народився та провів своє дитинство Іван Семенович, куди неодноразово повертався. Тут він мав намір жити, зберігаючи всю батьківщину. Хатина призначалася музичному світу видатного співака з можливістю прослуховування чи виконання музичних творів, свідчень сходжень його на музичний олімп. "Меморіальний музей-садиба І. С. Козловського" є архітектурно-етнографічною та історико-культурною цінністю.
З 1995 р. музей почав наповнюватися експонатами та зустрічати своїх перших відвідувачів. Донька Івана Семеновича Анастасія Іванівна передала музею особисті речі маестро, листівки, фото та записи на платівках. У зборі матеріалів, експонатів музею активну участь брали жителі с. Мар'янівка, які передавали предмети побуту кінця ХІХ – початку ХХ сторіч. Видатна заслуга в організації та створенні музею належала Павлу Петровичу Бохняку (директору Мар'янівської ДМШ).
До комплексу музею також входить парк-усипальниця із перехрестям алей, спланований Іваном Семеновичем разом з архітектором Яковом Друцьким у 1960-тих роках.
Іван Семенович Козловський — геніальний син України, життя і творчість якого — приклад високого служіння на благо творення людської душі, душі народної через вічну правду і гармонію народної пісні, яку співак возніс на рівень всесвітнього звучання як святиню.
Козловський Іван Семенович народився 24 березня 1900 року в селі Мар'янівка, тепер Білоцерківського району Київської області, помер 21 грудня 1993 року у Москві. Оперний та концертно-камерний співак (ліричний тенор). Народний артист СРСР (1940 р.), народний артист України (1993 р.).
У 1918-1919 рр. вчився у Київському музично-драматичному інституті ( клас О. Муравйової). Деякий час співав у хорі О. Кошиця у Києві. Під час громадянської війни керував музичною самодіяльністю у своїй армійській частині, що стояла в Полтаві, а також брав участь у вокальному квартеті під орудою О. Свєшнікова. У 1922 р. дебютував у партії Фауста («Фауст» Гуно) на сцені Полтавської опери, де співав до 1923 р. У 1923-1924 рр. соліст Харківського, 1924-1926 рр. Свердловського театрів опери та балету. В 1926 р. був запрошений до Великого театру, де співав до 1954 р.
Володів надзвичайно красивим голосом світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верхнім регістром. Мистецтву Козловського була притаманна емоційність, щирість, легкість і теплота звучання, майстерність сценічного перевтілення, філігранне фразування.
Оперний репертуар Івана Козловського нараховує біля 50 оперних партій. Особливою психологічною глибиною та сценічною довершеністю вирізняється створений співаком образ Юродового у опері «Борис Годунов» Мусоргського. Іван Козловський — один з першокласних камерних співаків ХХ століття. Неповторно артистичне його виконання зарубіжних творів (Бетховен, Шуберт, Шуман, Ліст) композиторів.
І.С. Козловський — організатор і художній керівник концертного Ансамблю опери (1939-1940). Зокрема він поставив опери «Вертер» Массне, «Орфей і Еврідіка» Глюка, «Паяци» Леонкавалло та інші. Прагнув створити оперу-концерт з напруженою сценічною дією.
Блискучий знавець української музики, Козловський активно пропагував творчість Лисенка, Степового, Стеценка, Аркаса, Гулака-Артемовського, українські народні пісні. У 1924 р. співав Йонтека ( «Галька» Монюшка) українською мовою, а в 1940 р. в Ансамблі опери здійснив постановку «Катерини» Аркаса, в 1954 р. «Наталки Полтавки» Лисенка, де сам виконував головні партії.
Отримав Державні премії СРСР: 1941 р. за досягнення в галузі театрального вокального мистецтва, а 1949 р. за створення образу Юродивого. А також нагороджений Державною премією УРСР (1990 р.).
У своєму рідному селі Мар'янівка (Київська обл.) відкрив на власні кошти музичну школу (70-ті роки).
Записав на грамплатівки 22 українських народні пісні, а також численні романси та арії з опер українських та зарубіжних композиторів.
Автор спогадів про українських співаків: О. Петрусенко, М. Донця, П. Цесевича, М. Микишу, Б. Гмирю та інших.
У 1995 році в с. Мар'янівка Васильківського р-ну, на батьківщині великого співака, в значній мірі за думками та баченням самого І.С. Козловського було створено Меморіальний музей-садибу, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №160 «Про увічнення пам'яті І.С. Козловського». Садиба Івана Семеновича є пам'яткою історії кінця ХІХ - початку ХХ століття, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. №928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
Ця кімната – справжня подорож у часі, що дозволяє відчути дух епохи дитячих років у мальовничій Мар’янівці до великих оперних сцен. В експозиції - рідкісні фотографії, особисті речі та предмети побуту часів юності співака.
Тут відвідувач знайомиться з Іваном Семеновичем як із маленьким бешкетником, якому був підвладний голос з дитинства. І хоча у рідній Мар’янці жив лише до 8 років, тяга до дому була такою сильною, що він самовільно тікав з навчання в Києві до рідної хати. Тут він слухав вербу біля річки, чув батькові співи, пас коней.
Кімната зберігає спогади тернистого шляху до великого театру. Навчання в Олени Муравйової, армія, стажування в театрі, одруження з Олександрою Герцег, прослуховування і нарешті звання соліста. Великий театр прийняв його та не давав розслабитись - це складна і непроста сторінка життя в Москві, яку він переніс з гідністю і зарекомендував себе як великого оперного співака.
Рукописна та музична спадщина Івана Козловського збережена в одній кімнаті - скарбниці пам’яті великого маестро. Тут зібрані його особисті нотні записи, рукописи, афіші концертів, унікальні листи та фотографії, які розповідають про яскравий творчий шлях співака.
А також Мар’янівський період, що розпочався у 1970-х роках, коли вже відомий оперний співак повертається до рідного дому. Тут він організовує дитячу музичну школу, опікується нею і привозить інструменти. Він заявляє про те, згадуючи своє дитинство, що кожна сільська дитина - це є потенційний геній і кожна дитина з Мар’янівки може вийти на сцену Великого театру.
Іван Семенович упорядковує садибу та створює місце для усипальниці, в якій так і не був похований. І увесь цей час продовжує концертувати, аж доки сили не полишили його.
Автентична українська хата, що зберегла свої стіни у первинному стані. Вона була подарована у власність музею Анастасією, донькою Козловського, за участі Артура Уманського. В її стінах зберігаються роботи учасників художнього пленеру «Мар'янівська пастораль», що був проведений на території музею з нагоди 110-ї річниці з дня народження І. С. Козловського.
Яблуневий сад був висаджений Іваном Семеновичем за допомогою його друзів - щоб створити живу пам’ять про Олександра Довженка. Місце, де можна відчути дух його творчості, задуматися про долю України та насолодитися гармонією природи, яку він так любив.
До комплексу музею також входить парк, спланований Іваном Семеновичем разом із архітектором Яковом Друцьким у 1960-х роках. Саме тут співак заповів похоронити його тіло, проте цього так і не сталося.
