Я, Данило Щербаківський — був куратором частини виставки портрету присвяченої давньому портрету. На момент виставки працював на посаді завідувача історико-побутовим відділом Всеукраїнського історичного музею імені Т. Шевченка.
Інструкція:
Я, Федір Ернст — був куратором виставки та завідувач художнім відділом Всеукраїнського історичного музею імені Т. Шевченка, куратор експозиції XIX—XX ст.
Інструкція:
Проєкт присвячений виставці Українського портрета 17–20 сторіч 1925 року, яка відбулася в тодішньому Всеукраїнському історичному музею ім. Т. Шевченка. Кураторами проєкту виступили Данило Щербаківський в частині давнього портрета та Федір Ернст – портрета 18 – початку 20 сторіч. Виставка була повністю побудована на музейних творах, які впродовж наступних 100 років «перейшли» до інших музеїв і навіть до інших держав. Збірка музею на 1925 рік була поділена на відповідні відділи: історичний, етнографічний, художній, шевченківський, які з 1934 року поступово ставали окремими музеями, і нині це Національний художній музей України, Національний історичний музей України, Національний музей декоративного мистецтва України; збірка творів Тараса Шевченка і його кола увійшли до колекції Національного музею імені Тараса Шевченка. Твори художників, яких визнали російськими, з 1936 передали до Київського музею російського мистецтва (нині Київська картинна галерея), західного мистецтва - до Київського музею західного і східного мистецтва (нині Музей Варвари і Богдана Ханенків). Частина творів була вивезена нацистами під час ІІ Світової війни і, на жаль, так і не повернулася на батьківщину.
Каталог виставки налічує 259 портретів, додатково були виставлені вітрини з фотографіями робіт портретів з монументального мистецтва, книжкової мініатюри, вітрини з порцеляною, зброєю, одягом. Експозиція була прикрашена меблями, які відповідають конкретному часу. Крім каталогу в архіві музею збереглись декілька фото з експозиції, в архіві УВАН (США) ще декілька світлин, тож поступово склалась повна картина. Наступним етапом стала ідентифікація кожного твору, на щастя, більшість з них відомі, але залишалась частина, вивезена нацистами. Потрібно було зображення поєднати з описом в інвентарній книзі і з номером в каталозі. Помічним було те, що з моменту створення музею постійно здійснювалась систематична фотофіксація усіх процесів – від реставрації до експозицій. За усі роки існування в музеї постійно працювали фотографи, або запрошені, або штатні; велась системна фототека з обов’язковими книгами обліку. На жаль, під час ІІ Світової війни більшу частину фототеки музею було вивезено нацистами, втім вона нещодавно чудернацьким способом віднайшлась в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ, але, на жаль, вона так і залишалась неопрацьованою й невідомою… Візуальний матеріал дав зовсім інше розуміння не просто масштабів колекції, а й втрат, і не лише матеріальних, а й втрат національної ідентичності, яку так старанно вичищали від усього українського. Усвідомлення необхідності представити наші напрацювання якомога більшій аудиторії, переосмислення і прожиття втраченої історії задля її повернення стало тим наріжним каменем, на якому виріс цей проєкт.
У супроводі до експозиції використані тексти Данила Щербаківського і Федора Ернста з каталогу до виставки 1925 року. Ми намагались зберегти навіть вживані ними мовні правила того часу. До кожного з творів додається сучасна інформація, в якій вказано нинішнє місцезнаходження та сучасні атрибуції.
Реалізація цього проєкту була б неможливою без партнерів та друзів музею, а саме:
- Національного музею історії України;
- Національного музею декоративного мистецтва України;
- Національного музею Тараса Шевченка;
- Національного музею «Київська картинна галерея»;
- Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків;
- Харківського обласного художнього музею;
- Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького;
- Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
Текст опису квеста.
Знайдіть їх всі та дайте правильну відповідь.
Зараз знайдено 0 з 18 питань.
Вітаємо! Ви знайшли всі запитання!
Ви дуже уважний - ми вами пишаємось!
Бо Хмельницький тримає булаву.
Бо він одягнений у зелений кунтуш.
Тому що Хмельницький зображений на іконі.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
На барокових портретах історичну особу оточує світ речей – атрибутів та клейнодів. Це надважливо, адже саме за цими речами ми можемо визначити, хто перед нами. Так само і тут – ми безпомилково визначаємо, що перед нами гетьман Війська Запорозького, адже булава є символом старшинської влади.
З церкви святої Параскеви.
З Києво-Могилянської академії.
З палацу у селищі Вишнівець на Тернопільщині.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Ознакою приналежності до князівського роду була родова портретна галерея у фамільному замку. Основна ціль – увіковічити для нащадків пам’ять про відомих предків-героїв. Протягом XVII–XVIII століття було створено тисячі портретів знатних і впливових родів магнатів та козацької еліти. На жаль, більшість з них загинула разом з палацами.
Художник з-за кордону.
Відомий київський маляр.
Невідомий іконописець.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Портрет Петра Могили був створений в малярні Києво-Печерської лаври – художньому центрі доби Гетьманщини. Там навчалися і працювали талановиті іконописці свого часу; вони не тільки писали ікони, а й портрети визначних діячів. Один з таких іконописців виконав портрет митрополита Петра Могили. Ім’я майстра, за давньою традицією, залишається для нас анонімним.
Збірник віршів.
Молитовник.
Художній роман.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Раїна Могилянка тримає в руках молитовник – яскраву ознаку її набожності та освіченості. Вона, як і її двоюрідний брат Петро Могила, розуміли важливість створення і розвитку православних монастирів. Адже саме церква чи монастир в добу бароко стає і освітнім центром, і місцем книгодрукування, і художньою школою.
Тому що його канонізували.
Тому що собор побудували на його кошти.
Тому що це було бажання родини Миклашевського.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
У добу бароко багато українських монастирів і церков отримують підтримку від Війська Запорозького. У 1696-1701 роках на кошти Миклашевського було зведено Георгіївський собор і Трапезну церкву на території Видубицького монастиря. Тому портрет полковника є і ктиторськими (присвята людині, що внесла пожертву для храму чи церкви), і епітафійними (бо розміщувався над похованням Миклашевського).
6
10
35
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Перлини нанизані на 6 ниток. Проте, шляхтянка того часу могла носити і більше ниток, щоб продемонструвати свій статус та заможність. Наприклад, у дружини Павла Полуботка були намиста до 35 ниток перлів!
Києво-Печерська лавра.
Софійський собор.
Кирилівська церква.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Пейзаж із Києво-Печерською лаврою на дніпровських схилах говорить про те, що Трощинський прагнув підтримувати зв’язок з Україною. Зрештою, у 1806 році він пішов у відставку і переїхав до родового маєтку у селі Кибинці на Полтавщині. Маєток згодом стане центром культури та мистецтва із першокласною колекцією картин і скульптур. А сам Трощинський прославиться як меценат, що допомагав Гоголю, Котляревському, Боровиковсьому та іншим українським діячам.
Села Романів.
Віри Христової.
Емблеми шлюбу.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
І досі достеменно невідомо, яка особиста історія стоїть за цим портретом. Але цілком можливо, що робота Ромабуера 1805 року була присвячена примиренню графині Ілінської зі своїм чоловіком після розриву роком раніше. Тому якір у цьому випадку є емблемою шлюбного союзу між чоловіком та жінкою.
Показ приналежності до вищих кіл, світськості.
Увага до особистості, її внутрішнього світу.
Увага до соціальних проблем.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Брати Томари пензля Гаврила Васька – це ода їх юнацтву. Для митця вони є уособленням зовнішньої краси - блискуче знання анатомії дозволило художнику реалістично відтворити їх зовнішність. Водночас, художник хотів показати внутрішній світ юнаків, із їх захопленнями та прагненнями. Саме тому, палітра в руках Бориса Томари свідчить про його інтерес до малювання, а також про вишуканий смак і тонкість та поетичність натури.
Автопортрет.
Карикатура, шарж.
Побутовий портрет.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Автопортрети митець писав протягом всього свого життя; кожний з них ознаменував певний життєвий етап. Наприклад цей автопортрет 1849-1850-х років був створений в Оренбурзі після Аральської описової експедиції, в якій Шевченко брав участь. В той час митець, хоч у засланні, але міг почувати себе вільніше: майже не носив солдатської форми, жив не в казармі, а на приватній квартирі з друзями, і головне – міг малювати!
Олійна
Олівцева
Акварельна
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Шевченко був універсальним художником: писав олійними фарбами, аквареллю, а в гравюрі йому не було рівних. Однак удосконалення у техніці живопису було практично перервано засланнями. Водночас він продовжував весь цей час працювати в акварелі й олівці. Олівець – швидка техніка; часто це були малюнки «на згадку» для близьких друзів і приятелів.
в Яготині
у Кибинцях
у Качанівці
Відповідь вірна
Відповідь невірна
У 1866 році Тарновський-молодший успадкував родинний маєток в Качанівці – осередок культури і мистецтва XIX століття. Тарновський був знаним колекціонером старовини часів Київської Русі та Гетьманщини. На основі цієї унікальної колекції був створений громадський Музей українських старожитностей В. В. Тарновського (нині – Чернігівський обласний історичний музей). Музей, за задумом самого мецената, мав бути «власністю Чернігівського земства і через те всієї України...».
Романтичного портрету
Класицистичного портрету
Реалістичного портрету
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Автопортрет Миколи Ге є прикладом реалізму – провідного напряму другої половини XIX століття. Портрет був створений митцем за декілька років до смерті. Тому стає своєрідною саморефлексією художника над прожитими життям. А життя його було насиченим: дитинство на Поділлі, серед українських традицій, мистецькі поїздки за кордон, блискучий успіх у Петербурзі, яким він знехтував заради життя і творчості на хуторі Іванівка, що на Чернігівщині.
У маєтку в Яготині.
У Київській рисувальній школі.
У Георгіївському соборі.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Зрештою, портрет перевезли до Києва і повісили у стінах Київської рисувальної школи Мурашка. Для учнів та учениць робота Рєпіна була взірцем високого рівня живопису.
Портрет-тип
Портрет-алегорія
Портрет-метафора
Відповідь вірна
Відповідь невірна
У живописі другої половини XIX століття з’являються портрети-типи: в них індивідуальне поєднується із загальним – образом типового представника епохи чи певного виду діяльності, або навіть цілого покоління. Портрет-тип Ярошенка втілює образ тисячі дівчат-курсисток, що наповнювали великі міста. У 1878 році завдяки інтелігенткам та прогресивним професорам Університету святого Володимира, такі жіночі курси відкрилися у Києві.
Романтичного портрету
Барокового репрезентативного портрету
Реалістичного портрету
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Родинний герб – риса репрезентативних портретів нащадків давніх родів. Богдан Ханенко походив з козацько-старшинського роду; його предком був Михайло Ханенко - гетьман Правобережної України. Загалом, рід Ханенків налічував чимало політичних діячів доби Гетьманщини, впливових та освічених людей. Ханенко продовжив цю славну традицію і став провідним колекціонером і меценатом свого часу.
З родового маєтку Бродських.
З Бактеріологічного інституту, побудованого на кошти Бродського.
З хоральної синагоги.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Перед тим, як потрапити до колекції Національного художнього музею, портрет Лазаря Бродського висів у стінах Бактеріологічного інституту, який був збудований коштом київського мецената. А ще, завдяки участі «цукрового короля» було зведено хоральну синагогу, Бессарабський критий ринок, Київський політехнічний інститут та будівлю Міського музею (нині-НХМУ).
Колекціонувати картини.
Займатися садово-парковим мистецтвом.
Розводити коней.
Відповідь вірна
Відповідь невірна
Георгій Шлейфер - представник київської творчої еліти. Наприкінці життя успішний архітектор захопився колекціонуванням предметів мистецтва. В його колекції були роботи таких відомих митців як Тарас Шевченко, Ілля Рєпін та Олександр Мурашко, талантом якого він захоплювався. Цікаво, що їдальня в особняку Шлейфера (де власне і висів його портрет авторства Мурашка) радше нагадувала картинну галерею. На портреті Мурашко підкреслив цю пристрасть до колекціонування фрагментами картин у золотих рамах позаду героя.